Альберто Рохас: «Війна в Україні не вирішиться дзвінком Трампа Путіну»

Текст Міґеля Анхеля Сантамаріни. Фото: Jeosm

За кілька днів після переконливої перемоги Дональда Трампа на виборах у США Джо Байден вирішив подарувати Володимиру Зеленському омріяні ракети ATACMS перед тим, як покинути Білий дім. Українському президенту не знадобилося багато часу, щоб їх використати, і ще менше часу знадобилося Володимиру Путіну, щоб надіслати свою відповідь — міжконтинентальну ракету.

«Нова фаза війни», — кажуть у новинах, а в Твітері гештеґ «Третя світова війна» не сходить з верхніх рядків найпопулярніших слів. В Іспанії експерти з НЛО дискутують на ток-шоу, а доктори філософії читають лекції з геополітики в соціальних мережах. Але ніхто з них не був на Донбасі, не знає, що таке окоп, і не сідав у танк.

Альберто Рохас бачив. Цей репортер побував на передовій, де українські солдати курять цигарку за цигаркою, п’ють енергетичний напій за енергетичним напоєм і клянуться, що не здадуться і не пробачать.

Рохас занотовував усе, що він там пережив, і з цих нотаток постала хроніка, яка тепер стала книгою «Жити на війні: про Українську війну з окопів» (видавництво Ediciones B).

«За два з половиною роки війни я бачив, як росіяни обстріляли місто, повне людей, одинадцятьма ракетами, а потім повернулися, щоб убити рятувальників, які прийшли на допомогу населенню; я бачив, як жінки йшли від своїх дітей, щоби взяти в руки зброю і протистояти загарбникам, які мародерствували і вбивали. Я повертався до готелю, відкривав соцмережі і щоразу виявляв людей, які писали, що всі мої репортажі — брехня.

Та це не брехня. Я був там, я жив цим, а ті люди з соцмереж — ні».

Видання Zenda представляє інтерв’ю з воєнним репортером.

— Як звучать ракети безсонними ночами на Донбасі?

— Зазвичай українських ракет не чути. Я не знав, звідки їх запускають. У Донбасі вони запускаються з віддалених, таємних місць, щоб їх не виявило проросійське населення. Якщо ракету чути — це вже росіяни. І то — ви вже чуєте вибух. Ви не чуєте, як ракети летять. Ви чуєте вибух і відчуваєте, як земля здригається. У цей момент ваш мозок починає робити дивні речі. Всі сигнали тривоги спрацьовують. З’являються сумніви. Ти не знаєш, чи спускатися в укриття, чи залишатися в кімнаті… Якщо ти підеш в укриття, ти не будеш спати, якщо залишишся в ліжку, ти теж не будеш спати. Російські ракети не падають одразу: спочатку одна, через годину ще одна, і так всю ніч. Це недосипання — справжні тортури.

— Ці окопи в українській війні нагадують окопи Верденської битви.

— Так, це точно так, як і в Першу світову війну. Війна не дуже змінилася: кілометри й кілометри окопів, як великий шрам. Пейзаж також дуже схожий на те, що ми бачили у фільмах про Першу світову: ліси, вирубані осколками, воронки, спалені танки, мертві тварини… Різниця в тому, що в Першу світову війну використовували спостережні аеростати, щоб дізнатися, що робить ворог, а в українській війні — дрони.

— Мене дуже вразив факт про заморожену сперму українських вояків. Це допомагає оцінити трагедію, а також зрозуміти рішучість українських солдатів.

— Що Путін хоче зробити з Україною? Росіяни дуже чітко про це говорять. Путін говорить про денацифікацію України. Чому він обирає нацистів для своєї промови? Тому що це спосіб дегуманізувати українців, дати ім’я дияволу, щоб йому було зручніше їх вбивати. Зрозуміло, що Путін хоче не денацифікувати Україну, а русифікувати її, точніше, деукраїнізувати: покінчити з українською мовою, культурою… словом, з державою. План полягає в тому, щоб створити власну маріонеткову державу і забрати весь суверенітет в українського народу. Український солдат хоче зберегти свою сперму і передати її іншим поколінням як форму боротьби. Солдат знає, що він може загинути на фронті, але його генетика козацького воїна буде передана іншому поколінню. Для українців ця війна є поколіннєвою: їхні діди пережили великий голод сталінського Голодомору та нацистський геноцид, їхні батьки пережили радянську окупацію, і це їхня війна. Для них це набагато довша битва, ніж багатьом тут здається.

— Немає більшого клею для російського суспільства, ніж нацизм. Є дещо, що повторюється в книзі, що мене дуже вразило — ця одержимість російських солдатів визволенням українців від нацистів.

— Яких нацистів? Росіяни єдині, хто поводиться як нацисти. Тисячі незалежних західних журналістів приїхали висвітлювати війну в Україні, і жоден з них не знайшов Третього Рейху, про який нам розповідала російська пропаганда. Ми побачили країну, яка, як і всі східноєвропейські країни, може мати проблему з крайніми правими, але у випадку України вона є позапарламентською. Про який нацистський режим ми говоримо, коли сам президент України має єврейське походження і розмовляє російською мовою?

— Коли йдеться про підтримку України, Іспанія, як і Сполучені Штати, має свої побоювання. А от, хто не має жодних сумнівів — це країни, які постраждали від комунізму, країни Варшавського договору, а також балтійські республіки.

— Саме так. Всі колишні партнери Росії, країни соціалістичної орбіти, вступили до Європейського Союзу і НАТО. Ці країни вирвалися з-під контролю Москви, як тільки у них з’явилася така можливість. Вони шукали не лише іншої політичної, економічної та соціальної альтернативи, але й оборони, захисту. Грузія, Молдова та Україна запізнилися з цим процесом. Україна розпочала цю трансформацію у 2014 році з Майдану. Тоді ця країна вперше заявила, що не хоче бути під ярмом Москви. Росія відреагувала на це захопленням Криму та Донбасу. А коли це не спрацювало, вони розпочали вторгнення, яке назвали «спеціальною військовою операцією». Це назвали «операцією», тому що Путін думав, що вона триватиме три дні: українська армія здасться, не буде воювати. Та сталося не так.

— Поговорімо про військові злочини росіян. Українські вояки постійно говорять — те, що сталося в Бучі, не повинно повторитися.

— Те, що сталося в Бучі, сталося і в інших місцях, хоча й не мало таких наслідків. В Ізюмі були виявлені масові поховання, в яких було поховано чотириста осіб. У Херсоні теж були масові вбивства цивільного населення. В Лимані я був свідком відкриття могили з 72 тілами. Ці злочинні репресії були постійними на всіх окупованих під час вторгнення територіях. Злочини розкрилися, ці території були визволені українською армією. Коли запитуєш українського солдата, як його моральний дух, він відповідає, що питання не в цьому. Причина, з якої він продовжує воювати, полягає в тому, щоб не дати росіянам прийти з чорним списком і вбити їх і всіх тих, хто виступив проти вторгнення. Буча була яскравим прикладом для журналістів, стало зрозуміло, як розповісти про те, як працювали ці репресії: чим більше опору, тим більше вбивств. Це все було великим покаранням, тому що росіяни думали, що візьмуть Київ за три дні, але не змогли цього зробити.

— Щодо того, що росіяни влаштували в Оленівці.

— Мені вдалося поспілкуватися з жінками і чоловіками, які побували в російському полоні. Жахливий полон, майже без їжі. Побиття, катування собаками, щодня. Найгірше те, що ці тортури не були спрямовані на отримання інформації: вони були спрямовані лише на дегуманізацію. Це спосіб начхати на чиєсь життя, характерний для геноцидів і великих масових вбивств.

— Ви брали інтерв’ю у Зеленського. Що можете сказати про нього?

— Перше, що мене вразило, це його статура: він, мабуть, провів багато годин, тренуючись у бункері, де знаходиться його президентський офіс. Він був дуже міцним. Зеленський — невисокий чоловік з хрипким голосом. Я певен, що він чудовий актор. У його випадку персонаж злився з людиною. Він не був таким. Про це мені розповіла перекладачка з іспанської, яка брала участь у зустрічах Зеленського та Педро Санчеса. За її словами, Путін ініціював операцію, бо був переконаний, що Зеленський дуже слабкий політик. Та настав момент, коли Зеленський настільки повірив у характер президента в захисному однострої, що злився з ним. У той момент, коли Зеленський вирішив залишитися в Києві і боротися, Путін програв першу частину війни.

— Чи може бути мир, який пропагує Дональд Трамп, і як його коментують у соціальних мережах протягом останніх тижнів?

— Я думаю, що це куди більш складно. Бо задіяні не самі Сполучені Штати. Тож це не вирішиться телефонним дзвінком від Трампа до Путіна. Це набагато складніше. Існує ще думка Європейського Союзу, країн Балтії та всіх тих країн, які колись були на радянській орбіті. Більше того, Трамп зіткнеться з секторами своєї країни, які стверджуватимуть, що ця війна дуже вигідна для них у довгостроковій перспективі. Сполучені Штати виснажують прямого геополітичного конкурента з нульовими втратами і мінімальними витратами для платників податків; військова техніка, яку вони надсилають, застаріла і припадає іржею ще з часів війни в Перській затоці.

— Чи можливе примирення між українцями та росіянами в найближчі кілька років?

— Я не зустрічав жодного українця, який би передбачив, що ця війна буде такою кривавою. Тож українці не збираються забувати те, що сталося. Хтось, можливо, думає, що їхні маленькі діти зможуть пробачити, але для них це неможливо. Знадобляться цілі покоління, щоби призабути ту злобу і жорстокість росіян. Вони казали українцям, що вони один народ, що вони прийшли їх визволити, та жоден ворог не зробив би з ними того, що зробила Росія. Я був там. Я свідок. Я не українець, але мені було б важко пробачити те, що я бачив: росіяни спустошили цілі регіони. Я ніколи не бачив таких масштабів. Я висвітлював конфлікти в Африці, але я не бачив постійних атак щодня, в будь-яку годину, з метою поширення терору серед населення. Це дуже важко пробачити.

Міґель Анхель Сантамаріна, Альберто Рохас, видання Zenda

23 листопада 2024-го року

Видавництво «Астролябія» готує до друку роман культового іспанського автора Артуро Переса-Реверте «Територія команчів». Це концентрована оповідь про плем’я воєнних репортерів і розмисел про єство війни.

Друковане видання вже сьогодні можна передзамовити на сайті Видавництва «Астролябія» за доброю ціною.